Педагогічні ідеї В.О.Сухомлинського
в освітньому
просторі
У
наш час проблема взаємодії людини і природи є однією з гострих наукових проблем
світового співтовариства. Виробнича діяльність людського суспільства спричинила
глибоку екологічну кризу, яка загрожує знищити людство, якщо воно не змінить
свого ставлення до природи та не вживатиме необхідних практичних і законодавчих
заходів для збереження навколишнього середовища .
Гострота
сучасної екологічної ситуації в Україні і в усьому світі, зокрема, породжує
безліч проблем: одна з них – екологічне виховання молодшого покоління, здатного
гармонійно співіснувати з природою, раціонально використовувати та відтворювати
її багатства, психологічно готового оберігати природу .
Одним
із шляхів формування екологічної культури школярів є звернення до надбань
педагогічної спадщини видатного українського педагога, заслуженого вчителя
України В. Сухомлинського, зокрема до його досвіду у сфері екологічного
виховання учнів. Саме В. Сухомлинським широко, повно і вичерпно були
закладені основи не лише теорії, а й практики екологічного виховання молодого
покоління.
Методика
використання принципів екологічного виховання В. Сухомлинського у практиці
сучасної школи складається з двох
рівноцінних компонентів: формування наукових знань з екологічного виховання та
охорони природного середовища .
Перспективність
екологічного виховання – це одна з передових педагогічних ідей великого педагога,
варта подальшого застосування в практиці побудови школи XXI століття, що
переконливо доводять сучасні дослідники педагогічної майстерності
В. Сухомлинського. Проблема виховання Людини у творчій спадщині видатного
педагога розглядаєся багатьма відомими педагогами, методистами,
вчителями-практиками. Серед них І. Бабин, який характеризує проблему
формування екологічної культури як основу гармонійного розвитку особистості в
контексті ідей В. Сухомлинського; Т. Гладюк –висвітлює ідеї формування
екологічної культури молодших школярів у педагогічній спадщині В.
Сухомлинського; Л. Нестеренко і Л. Пироженко виявляють роль казок
В. Сухомлинського у пробудженні почуттів дитини; Г. Бондаренко розглядає
уроки мислення як засіб формування творчих здібностей молодших школярів.
Учені,
досліджуючи спадщину екологічного виховання В. Сухомлинського, приходять
сьогодні висновку, що метою екологічного виховання великого педагога і
природолюба було цілеспрямоване формування у його вихованців міцних екологічних
знань, розуміння органічного взаємозв’язку і єдності людини з навколишнім
середовищем як єдиної гармонії, ролі природи у житті дітей, необхідність її
охорони, виховання особливої відповідальності за стан навколишнього середовища.
З дитячих років, коли діти з інтересом отримують знання, треба формувати у
дітей екологічно чистий світогляд. У шкільні роки найактивніше формується
світогляд людини, її характер, звички, ставлення до навколишнього світу.
В. Сухомлинський формував цілісне ставлення до природи, виховував почуття
відповідальності за стан довкілля. Підтвердженням цього є такі висловлювання
педагога: «Ми вважали дуже важливим виховним завданням те, щоб наші вихованці
бачили свою єдність з природою, переживали турботу і тривогу про збереження і
примноження природних багатств. ... Думка про те, що ми, діти природи, повинні
бути дбайливими і вдячними, особливо виразна і хвилююча тоді, коли діти бачать
плоди землі, замислюються, як треба оберігати джерело, з якого п’ють»
В. Сухомлинський
був глибоко переконаний, що ідеї екологічного виховання будуть продовжуватись і
будуть реалізовуватись в подальшому екологічному вихованні підростаючого
покоління.
Сутність
ідей екологічного виховання В. Сухомлинський вбачав у систематичному,
терплячому, довготривалому впливі на розум дитини з метою усвідомлення і
відчуття людини «як невід’ємної частини природи» . З цього повинні починатися
екологічна освіта і екологічне виховання підростаючого покоління.
Екологічні
ідеї, і поряд з ними, традиції екологічного виховання, започатковані видатним
педагогом, продовжують жити в сучасній школі і повноцінно використовуються
вчителями школи. Щоб запобігти безсердечності, школярів треба виховувати у дусі
турботи, тривоги, неспокою про живе і красиве. «З перших днів перебування в
школі, – писав В. Сухомлинський, – ми спонукаємо до такого: якщо ти
побачив, що на дереві надламана гілочка, дбайливо підв’яжи її, змаж рану; якщо
це зроблено вміло і своєчасно – гілочка приживеться. Ми постійно вчимо це
робити, але це лише один бік справи. Головне в тому, щоб у дитини заболіла
душа, коли вона побачила пошкоджене деревце» [
В. Сухомлинський завжди
підкреслював, що кожна школа повинна мати своє обличчя, свої екологічні звичаї
і традиції, які більшою мірою сприяють поглибленому екологічному вихованню.
Неперервність
в екологічному вихованні породжує творчі думки розпочинаючи з початкової школи.
Це відбувається на спеціальних уроках мислення на природі. «Природа –
колиска дитячої думки і треба прагнути, щоб кожна дитина пройшла цю школу
дитячого мислення». У творах видатного педагога природа визначається як
провідний фактор екологічного виховання. Василь Олександрович писав:
«…багаторічний досвід навчально-виховної роботи переконує, що природа не тільки
об’єкт пізнання, не тільки сфера активної діяльності наших вихованців, а й
частина їх буття, взаємовідносин, всього ладу їх життя. Природа – величезної
ваги виховний екологічний фактор, що накладає свій відбиток на весь характер
педагогічного виховного процесу» . Природа як світ, у якому дитина
народжується, пізнає навколишню дійсність і саму себе, полегшує екологічну
виховну роботу і водночас вдосконалює її, бо робить її багатшою,
багатограннішою. «Постійне спілкування з природою і взаємодія з нею стають
істиною стороною виховного процесу».
Великої
ефективності в роботі з школярами з екологічного виховання може добитися
вчитель, який буде використовувати у своїй роботі надбання педагогічної
спадщини В. Сухомлинського.
Педагог
вагому роль у вихованні молодших школярів відводить природі: «Активно впливати
на природу, але при цьому залишатися сином її, бути вінцем її творіння і
водночас володарем її сил, по-синівські бережливо ставитись до неї – ось яку
позицію нам треба виховувати в учнів у процесі їх взаємодії з природою». Василь
Олександрович у своїх працях наголошував на тому, що дитина повинна бути
всебічно гармонійно розвиненою особистістю, зі сталою системою моральних
цінностей. Тоді вона буде здатна сприймати себе, як частину природи, як
творіння природи .
Основною
з передових ідей творення системи особистісних цінностей В. Сухомлинський
вважав любов. Це – любов до природи, взаємоповага, моральне багатство, турбота
і охорона природи. Тому В. Сухомлинський акцентує у своїх працях увагу на ідеї
виховання людини, як необхідності вирішення соціальних та особистісних проблем.
В. Сухомлинський
надавав першочергового значення методам безпосереднього ознайомлення дітей з
природою. «Ведіть дітей у ліс, до річки, на луг, – писав він, – відкрийте перед
ними джерело, без якого неможливе повноцінне духовне життя, і ви побачите, як діти
стануть розумними, спостережливими, кмітливими» . Дійсно, екскурсії на природу
позитивно впливають на розвиток екологічного і естетичного мислення вихованців,
формування їхнього світогляду, сприяють набуттю знань, умінь і навичок для
практичного вирішення проблеми охорони навколишнього середовища. У процесі
екскурсій вихованці не лише ведуть спостереження, а й отримують первинні знання
та вміння щодо проведення пошуково-дослідницької роботи. Вони опановують методи
проведення спостережень за об’єктами та явищами природи, вчаться аналізувати,
порівнювати, робити узагальнення та висновки.
Ефективність
використання ідей Василя Олександровича Сухомлинського полягає в тому, що вони
допомагають формувати естетичні, практичні, екологічні, пізнавальні і моральні
цінності у дітей. Водночас, вони допомагають розширити уявлення дітей про
неживу і живу природу, їхні взаємозв’язки і взаємозалежності; вести
спостереження за красою і різноманітністю природи рідного краю та виховання у
дітей емоційно-дбайливого ставлення до природи.
Педагогічна
спадщина В. Сухомлинського в наш час має велике і неоцінне значення.
Використання принципів екологічного виховання в практиці сучасної початкової
школи, допомагає дітям сприймати, аналізувати, порівнювати нову інформацію та
збільшує інтерес до природи, бажання спілкування із нею. Використання
педагогічної спадщини В. Сухомлинського є актуальною сьогодні, оскільки
допомагає інтелектуальному, духовному і фізичному розвитку дитини, допомагає
формувати духовне багатство, вчить відчувати, сприймати , аналізувати,
порівнювати .
Великий
педагог не тільки розкрив роль і значення почуттів у житті і діяльності дитини,
а й показав природу як важливий засіб екологічного, інтелектуального і
духовного її розвитку. Екологічним вихованням учимо дітей бачити і берегти
красу природи, бути духовно багатим і благородним.
Науково-педагогічний
та практичний доробок В. Сухомлинського, його ідеї щодо спілкування та
взаємодії школярів з природою є актуальними для сучасних навчальних закладів.
Багатогранність творчої спадщини видатного педагога глибоко вивчається в
багатьох країнах світу та збагачує сучасну педагогічну думку.
Традиційні та інноваційні
форми і методи роботи
класного керівника
з батьками учнів
Класний керівник - це педагогічний працівник, який
здійснює педагогічну діяльність з колективом учнів класу, їх батьками,
організацію і проведення позаурочної та культурно-масової роботи, сприяє
взаємодії учасників навчально-виховного процесу в створенні належних умов для
виконання завдань навчання і виховання, самореалізації та розвитку учнів, їх
соціального захисту.
Організація роботи з батьками учнів повинна
здійснюватися за такими основними напрямками:
- Вивчення сімей учнів, їх виховного потенціалу;
- Включення батьків, усіх дорослих членів родини у
навчально-виховний процес як рівноправних учасників, інтеграція зусиль і
гармонізація взаємин педагогічного колективу і батьківської громадськості в
створенні сприятливих умов для ефективної роботи освітнього закладу;
- Формування педагогічної культури сучасної сім'ї та
допомога батькам в їх психолого-педагогічній самоосвіті;
- Корекція виховної діяльності родин з різним типом
сімейного неблагополуччя.
Співпрацю з батьками класний керівник може проводити в
різноманітних формах, із використанням різних методів педагогічної діяльності.
ТРАДИЦІЙНІ
ФОРМИ РОБОТИ З БАТЬКАМИ
I. Індивідуальні:
- відвідування сім'ї;
- запрошення до школи;
- індивідуальна педагогічна бесіда;
- індивідуальна педагогічна допомога;
- листування з батьками;
- дні відкритих дверей.
II. Групові:
- зібрання батьківського активу;
- групові бесіди;
- групові консультації;
- батьківські консиліуми.
ІІІ. Колективні:
- лекції і бесіди;
- науково-практичні конференції;
- батьківські дні;
- вечори питань і відповідей;
- загальношкільні та класні батьківські збори;
- збори-концерти;
- конференції з обміну досвідом виховання;
- диспути;
- педагогічні колегіуми;
- зустрічі «за круглим столом»;
- педагогічний всеобуч;
- усні журнали, тощо
Традиційні методи та прийоми роботи з батьками:
- спостереження;
- бесіди;
- анкетування;
- учнівські твори-роздуми.
Інноваційні форми роботи з батьками:
- у сімейному колі (індивідуальна допомога родинам,
організація зустрічей із лікарями, юристами, психологами тощо);
- дерево
родоводу (зустрічі поколінь,
роздуми над проблемами
виховання);
- родинний міст (збори дітей, батьків, членів родини);
- день добрих справ (спільна трудова діяльність вчителів
та батьків,
дітей);
- сімейна
скринька (добірка матеріалів
з позитивним досвідом родинного
виховання);
- дні довіри (у визначені дні батьки-лікарі,
батьки-юристи, і т.д. проводять консультації для бажаючих);
- народні світлиці (спільне проведення традиційних
святкувань);
- аукціони педагогічних ідей (обмін досвідом з родинного
виховання);
- батьківські
педагогічні ринги (спільне
розв'язання педагогічних задач);
- батьківські педагогічні «табу» (спільне обговорення
шляхів виходу із кризових ситуацій).
Досить ефективною формою забезпечення оптимальних
умов співпраці сім'ї та школи є відвідування
сім'ї школяра. Класний керівник має змогу
ознайомитися із соціально-економічними умовами виховання дитини в сім'ї,
відчути і зрозуміти психолого-педагогічний клімат у сімейному колективі, дати
поради батькам щодо створення сприятливих умов для навчальної діяльності учня,
інформувати їх про його успішність і поведінку.
Вдаючись до цієї форми роботи з батьками, варто
дотримуватись низки вимог:
- треба відвідувати сім'ї всіх учнів (особливо у 5-му
класі), а не лише тих, які мають проблеми у навчанні та поведінці;
- кожного разу визначати мету і зміст бесіди з батьками,
враховуючи індивідуальні особливості конкретної дитини;
- завчасно попереджувати й узгоджувати з батьками день і
час візиту;
- розмову починати про позитивні якості, досягнення,
вчинки дитини, а потім тактовно розповісти про труднощі, які виникли у навчанні
чи спілкуванні з товаришами, вчителями;
- вести розмову про спільні дії у наданні допомоги
дитині для подолання цих труднощів.
Важливим правилом відвідування сім'ї учня педагогом є
створення такої атмосфери взаємовідносин між учителем, учнем і його батьками,
за якої візит був би однозначно бажаним, очікуваним, корисним і приємним. Коли
ж цього немає і батьки з тривогою, а учень з острахом сприймають
педагога-візитера, то краще не відвідувати сім'ю, а використати інші форми
контактів.
Батьківські збори - це громадський орган, який своїми рішеннями визначає
завдання, зміст, напрями роботи батьківського колективу, класу, освітнього
закладу.
На сучасному етапі батьківські збори мають стати
школою освіти батьків, сприяти згуртуванню батьківського колективу, формуванню
його колективної відповідальності за колектив класу і за кожного учня зокрема.
Збори мають на меті залучати батьків до співпраці з педагогами й
адміністрацією, до активної участі в житті навчального закладу, класу,
виховувати педагогічну культуру батьківської громадськості.
Батьківські збори повинні відповідати таким педагогічним
вимогам:
- сприяти формуванню, згуртуванню батьківського
колективу, наголошувати на соціально-правовій відповідальності батьків за
виховання дітей;
- забезпечувати наступність у розв'язанні виховних
завдань;
- забезпечувати оптимальні умови для здобуття батьками
психолого-педагогічних знань в галузі сімейного виховання;
- сприяти забезпеченню єдності виховних впливів школи та
сім'ї на вихованців;
- забезпечувати формування узгодженої колективної думки,
яка позитивно впливала б на процес виховання;
- сприяти
підвищенню авторитету вчителів і батьків.
Види батьківських зборів:
- організаційні;
- тематичні;
- збори-диспути;
- збори-конференції;
- збори-практикуми;
-
збори-концерти;
-
збори-семінари;
-
педагогічні
роздуми;
-
підсумкові
батьківські збори.
Форма проведення зборів може бути різноманітною: лекція, бесіда, дискусія,
диспут, тренінг, педагогічні читання, тощо.
Збори повинні мати як теоретичний, так і практичний
характер: розбір ситуацій, тренінги, практикуми, за допомогою яких батьки
змогли б набути впевненості в собі, рішучості в досягненні мети виховання,
побачити можливості не лише для розвитку дітей, але й резерви власної
самореалізації.
Результативними та цікавими вважають нестандартні
збори: «круглий стіл», тематична дискусія батьків із запрошенням спеціалістів,
спільні збори батьків і дітей, тощо.
Правила підготовки батьківських зборів:
-
тема
батьківських зборів має бути актуальною для батьків;
-
батьківські
збори слід проводити у зручний для батьків час;
- план проведення батьківських зборів має бути доведений
до батьків завчасно;
- спілкування класного керівника з батьками має бути
тактовним і зацікавленим;
-
батьківські
збори не повинні навішувати «ярликів»;
- батьківські
збори мають бути корисними й уміло підготовленими. Психологічні поради щодо проведення батьківських
зборів:
-
перед
початком зборів краще залишити за дверима «поганий» настрій;
-
відведіть
на збори не більше 1, 5 години;
- найприємніший звук для людини - її ім'я; покладіть
перед собою список з іменами та по батькові;
-
перед
початком зборів проголошуйте питання, які слід обговорити;
- не забудьте «золоте» правило педагогічного аналізу:
починати з позитивного, потім говорити про негативне, а завершувати
пропозиціями на майбутнє;
- попередьте батьків про те, що не всю інформацію можна
доводити до дітей;
-
подякуйте
тим, хто прийшов (особливо татам);
- дайте зрозуміти батькам, що ви добре розумієте, як
складно дитині навчатися;
- в індивідуальній бесіді оцінюйте успіхи дитини,
співвіднесіть їх із потенційними можливостями учня;
- доведіть до батьків думку: «поганий учень» - не
означає «погана дитина»;
- батьки мають піти зі зборів із почуттям, що вони
можуть допомогти своїй дитині.
Класному керівнику не варто:
-
обговорювати
неявку присутніх батьків на попередні збори;
-
говорити
про відсутніх батьків;
-
порівнювати
успіхи окремих учнів чи класів;
-
негативно
оцінювати клас загалом;
-
переоцінювати
значення окремих предметів;
-
використовувати
в спілкуванні з батьками моралізаторський тон;
-
припускатися
некоректності, нетактовності.
Для формування і функціонування колективу батьків
класу, підвищення дієвості батьківських зборів необхідно створювати органи
самоврядування. Таким органом є батьківський комітет. Він обирається у складі 3
- 5 осіб на загальних зборах батьків учнів класу.
Члени батьківського комітету обирають голову та
представника до ради школи. Завдання батьківського комітету - сприяти роботі
педагогічного колективу школи у вихованні та навчанні школярів, допомагати
класному керівникові створювати сприятливі умови для проведення
навчально-виховної роботи.
Запрошення батьків до школи. Найчастіше це роблять для конфіденційної розмови про
шкільні проблеми дитини (погана поведінка, неуспішність тощо). Під час бесіди
важливо дотримуватися педагогічного такту, створити атмосферу довіри. Педагог
висловлює свої міркування, відповідає на запитання батьків, надає корисні
поради. Необхідно пам'ятати, що надмірне звертання уваги на недоліки учня
викликає в батьків неприязнь, насторогу, навіть якщо учитель має рацію.
Індивідуальні консультації особливо необхідні, коли вчитель набирає клас.
Готуючись до консультації, необхідно визначити низку запитань, відповіді на які
допоможуть плануванню виховної роботи з класом. Вчитель повинен дати можливість
батькам розповісти йому все те, що допоможе в професійній роботі з дитиною:
-
особливості
здоров'я дитини;
-
його
захоплення, інтереси;
-
переваги
у спілкуванні в сім'ї;
-
реакції
поведінки;
-
особливості
характеру;
-
мотивація
навчання;
-
інтереси
позаучбовою діяльністю;
-
моральні
цінності сім'ї.
ІННОВАЦІЙНІ ФОРМИ РОБОТИ З БАТЬКАМИ
Ділові ігри
Ділові ігри максимально наближають, учасників гри
до реального стану, формують, навички швидкого прийняття педагогічно правильних
рішень, уміння вчасно побачити та виправити помилку. Ця форма роботи з батьками
дозволяє не лише рефлексивно оцінити певну модель поведінки, але й надає
цікавий матеріал про життя родини — її традиції, розподіл, внутрішньосімейних
ролей, способи розв'язання конфліктів. Особливо ефективне використання ділової гри за участю школярів, адже іноді саме
їм присутність усієї родини дозволяє побачити специфіку взаємодії дорослих, і
дітей. Метою ділових ігор є вироблення та закріплення певних навичок, уміння
попереджати конфліктні ситуації. Ролі в ділових іграх можна розподіляти
по-різному. Темою ділових ігор можуть бути різні конфліктні ситуації. Батьківські
тренінги
Ефективною є паралельна робота з батьками та дітьми
щодо тієї самої проблеми. На цій підставі можна наочно розглянути подвійність
ситуації, виявити позицію дитини та дорослого. Робота тренінгової групи
передбачає серію занять-практикумів. Деякі з них можуть містити спільну
творчість дітей і батьків.
Тренінг може бути спрямовано на навчання, здобуття
навичок ефективної взаємодії дорослих і дітей, підвищення впевненості в собі,
виявлення обдарованості, удосконалення комунікативних і мовних навичок. Ця
форма роботи досить нова і для її проведення потрібен фахівець, який добре
володіє методикою такої роботи. За умілого використання тренінгу результат буде
помітним одразу. У батьківських тренінгах мають брати участь обоє батьків. Від
цього ефективність тренінгу зростає, і результати не змушують на себе чекати.
Тренінг проводять із групою, що складається із:
12- 15осіб. Батьківські тренінги будуть успішними,
якщо всі батьки активно братимуть у них участь і регулярно їх відвідуватимуть.
Щоб тренінг був результативним, він повинен містити 5-8 занять. Батьківський
тренінг проводить, як правило, психолог школи, що дає можливість батькам
тимчасово відчути себе дитиною, пережити емоційно ще раз дитячі враження. З
чималим інтересом батьки виконують такі тренінгові завдання, як «Дитячі
гримаси», «Улюблена іграшка», «Мій казковий образ», «Дитячі ігри», «Виховання
дитинства», «Фільм про мою родину», тощо.
Батьківські читання
Ця форма роботи з батьками дає можливість не лише
слухати лекції педагогів, а й вивчати літературу з проблеми та брати участь у
її обговоренні. Батьківські читання можна організовувати в такий спосіб: на
перших зборах на початку навчального року батьки визначають питання з
педагогіки та психології, які їх найбільше хвилюють. Учитель збирає інформацію
й аналізує її. Разом зі шкільним бібліотекарем та іншими фахівцями педагоги
визначають книги, за допомогою яких можна одержати відповідь на поставлені
запитання. Батьки читають книги, а потім використовують рекомендовану
літературу в батьківських читаннях. Особливістю батьківських читань є те, що
під час аналізування книги батьки мають викласти власне розуміння проблеми та
знайти підхід до її розв'язання після прочитання книги.
Батьківські читання допомагають багатьом батькам
переглянути свої погляди на виховання, познайомитися з традиціями виховання
дітей в інших сім'ях, інакше поглянути на свою дитину і на своє відношення до
неї. В ході батьківських читань доречно формувати батьківську культуру, кругозір
в рамках даної проблеми.
Батьківські ринги
Серед дискусійних форм — спілкування батьків і
формування батьківського колективу. Батьківський ринг готують у вигляді
відповідей на запитання із педагогічних проблем. Запитання обирають батьки. На
одне запитання відповідають дві сім'ї. В них можуть бути різні позиції, думки.
Інша частина аудиторії в полеміку не вступає, а лише підтримує думки сімей
оплесками. Експертами в батьківських рингах є учні класу, які визначають, яка
сім'я у відповідях, на запитання була більш близькою до правильного
трактування. Користь таких зустрічей полягає ще і в тому, що вони дозволяють
зняти всякі закулісні розмови серед батьків із питань організації освітнього
простору їх дітей, змісту навчального і виховного процесу.
Дні відкритих дверей
У ці дні запрошують батьків, вони відвідують класи, де
навчаються їхні діти, знайомляться з роботою педагогів, ведуть спостереження за
роботою дітей на уроках.
Головна мета - показати роботу школи, привернути увагу
батьків до проблем виховання. Вимагає серйозної підготовки, оформлення школи,
організації програми свята (концерту, зустрічей у класах, відвідування
виставок, спортивних змагань тощо).
Батьківські вечори
Форма роботи, що об'єднує батьківський колектив.
Батьківські вечори проводяться у класі 1-2 рази на рік або у присутності дітей,
або без них. Батьківський вечір - це свято спілкування з батьками, це свято
спогадів про власне дитинство й дитинство своєї дитини, це пошук відповідей на
запитання, які ставить життя перед батьками.
Педагогічна дискусія
Диспут, одна з найцікавіших форм підвищення
педагогічної культури. Відмінна риса диспуту полягає в тому, що він дозволяє
втягнути всіх присутніх в обговорення поставлених проблем, сприяє виробленню
вміння всебічно аналізувати факти та явища, спираючись на отримані навички та
накопичений досвід. Успіх диспуту багато в чому залежить від його підготовки.
Приблизно за місяць учасники повинні познайомитися з темою майбутнього диспуту,
основними питаннями, літературою.
Рольові ігри
Форма колективної творчої діяльності з вивчення
рівня сформованості педагогічних умінь. Зразковими темами рольових ігор із
батьками можуть бути такі: «Ранок у вашому домі», «Дитина прийшла зі школи»,
«Сімейна нарада» тощо. Методика рольової гри передбачає визначення теми,
призначення складу учасників, розподіл ролей між ними, попереднє обговорення
можливих позицій і варіантів поведінки учасників гри. При цьому важливо
програти кілька варіантів (позитивних і негативних) поведінки учасників гри та
шляхом спільного обговорення вибрати оптимальний для даної ситуації варіант
дій.
Конференція
Форма педагогічної освіти, що передбачає розширення,
поглиблення та закріплення знань про виховання дітей. Конференції можуть бути
науково-практичними, теоретичними, читацькими, з обміну досвідом, конференції
матерів, конференції батьків. Конференції проводяться раз на рік і вимагають
ретельної підготовки, передбачають активну участь батьків. До них готуються
виставки робіт учнів, книг для батьків, концерти художньої самодіяльності тощо.
Практика свідчить, що одним із головних шляхів
підвищення ефективності родинного виховання є використання саме нетрадиційних
форм і методів роботи з батьками.
Немає коментарів:
Дописати коментар